?

Log in

Лист

Чи принесе тобі голуб бодай одного листа?
Скліпиш повіки, вдихнеш аромат чабрецю.
Янгол пасе отари на небесах.
Ти відшукай загублену ним вівцю.

Слів оберемки вгору-униз "гиля-гиля",
вийшов Ілля, щоб погулять на Василя.
Скалки в душі у молодих-зелених.
Ти напиши лист хоч один до мене.

14.01.16

Трамваї

Трамваї шурхотять і місто шурхотить,
примарний корабель ледь-ледь гойдають хвилі.
Слова відлунюють, мов кроки у квартирі,
в котрій я не була вже сотню літ.

Той аромат - найкращий провідник
до сховку пам'яті,
де спогадів світлини пожовклі й вицвілі
враз кольорами злинуть
і звуки оживуть.
Той запах - чарівник.

Мій корабель іде призвиченим шляхом
крізь золотаві сни й замети снігові.
У цьому місті спогади живі
рояться поміж слів, рядків і ком.

грудневе

Феечковое

я не пишу тебе бесконечных писем
не стучу по трубе к соседям-мальчишкам
и номер из обезличенных чисел
уже не рисую на новых книжках
а смех торопится так взахлеб
щекотно касаясь Атланта плеч
(атлант - позвонок не о том речь
но...)хочется чтобы в охапку сгреб
и чтобы! что бы случилось тогда
гормональный всплеск родная остынь
плачет вечная девочка фея Динь-Динь
но для Питера говорит "Ерунда!"
Патмос
"Дітоньки мої, любіть одне одного!"
(останні проповіді 94-літнього Івана Богослова)
Коли настає ранок на твоєму острові
зорі ховаються до печер
і кохаються там до ранку.
Коли на твоєму острові настає ніч -
сонце обертається на місяць,
тому у волелюбних дівчат така дивовижна засмага.
Коли на твій острів приходить кохання,
то більшає
зір,
дівчат,
і навіть сонце-місяць подвоюється.
Бо кохання - amore,
а море довкола твого острова.
07.06.15

Капітанові

Тобі хочеться дому й вітрів,
або диму, вогнів і зірок.
Тобі хочеться бачити дні,
відчувати їх кожен крок.
Тобі хочеться голосів,
та ж, напевно, не голосінь,
щоб зростав кароокий син,
щоб гойдала прозора синь.
Тобі хочеться хмар легких
і веселих, яскравих днів.
Тобі хочеться біля них
на поверхні та аж при дні
жити так,
щоб вітрилом ловити час,
і кохати
щомиті і назавжди.
Щоби той, хто загинув колись за нас,
народився
і мовив тобі: "Прийди!"
28-04.06.15

Птахи

Птахи торкалися пальців,
довіра щось шепотіла.
Та ж людям немає діла
до тих небесних вигнанців.
Вирує солоний погляд,
час перепрошує кривди.
Бачиш тоненький привид
поруч чи то поряд?
А ми ж тулились вустами,
знаменами майоріли.
Птахи позичали тіло
проникно ставали нами.
23.05.15
Воно неоковирне й дитяче ще... але ж приверзлося тоді, майже 20 років тому

Боже вільна
Вгамуйте серце, нерви, нирки, кров,
ненависть, злість, паскудство і любов
в однім ряду вгамуйте – лусне тиша!
І на Майдан прозора постать вийшла.

Мов тінь, вона торкнулася облич
І через усміх пролилася річ
Коштовна й продана – прозорим стало тіло.
Душа всміхнулася, душа злетіла...

...Налиті перса і п’янкі вуста,
Життєва правда – чиста і проста!
Тінь промайнула, чи живим до того?
Вона ж була, вона пересторога...
11.03.96

Про себе

Я була жвавою дівчинкою. Рано почала говорити й читати, але трохи пізно ходити. Легко запам'ятовувала вірші. Співала. Не любила гратись з іншими дітьми, хоч мене до цього постійно заохочували, не любила іграшки й ляльки (це все не справжнє). Гралася з дітьми, звичайно. Навіть шалено закохувалася й цілувалась майже у 3 роки. Але то все якось відсторонено. Бо... Годинами могла слухати казки на платівках, радіо-вистави або просто як дорослі читають свої книжки вголос. У 3 роки дуже емоційно переживала оповідання Марко Вовчок, які читала бабуся. У мої десь 5 - мама татові вголос читала Бабеля, Філатова, Булгакова теж справили враження. Також годинами могла малювати історії про людей і з ними розмовляти. Вважала всіх рівними собі і дорослих, і однолітків, ніколи не розуміла страху перед вчителем чи начальником. До 2 класу (за маминими спогадами) я плутала на яку ногу взуття. В 3-му із захватом прочитала "Замок Броуді" Кроніна. (читала взагалі дуже багато, мені не потрібні були друзі, лише книжки.)З першого класу писала оповідання (записи зникли)з 3-го лишилось трохи віршів. Майже до 19 років вимагала на сніданок сиркову масу з родзинками, якщо її не було, могла піти не снідавши. Років з 9 зрозуміла, що з іншими дітьми може бути цікаво. Років до 25 періодично виявляла домінанту кольорів у своєму гардеробі: у 4-6 років - беж, у 10-13 - сірий, у 13-15 - вишневий, у 17-19 - жовтий, у 21-23 - червоний, потім був фіолетовий. Зараз різні кольори. Пам'ятаю неймовірну кількість подробиць зі свого дитинства, від запахів до розмов, поглядів. Досі можу завмерти на невизначену кількість часу, як сон але наживо. Страшенно не любила переставляння меблів, а мама навпаки, мало не щороку щось змінювала в квартирі, ремонти, розташування меблів. Ця не любов в мене й зараз. Коли чоловік зробив мені сюрприз і пересунув ліжко з одного кутка кімнати до іншого в мене була паніка.
Близькі й знайомі кажуть, що я весела, компанійська, люблю поговорити, вмію слухати. А я згадую як у розпал свят та емоцій тікала кудись, щоб відчути "вічність моменту". Нові роки, дні народження, навіть власне весілля. І співати. Як же ж я любила співати! Ніби й зараз люблю, але тоді мені взагалі не було важливо чи чує хтось, чи подобається комусь. А зараз стало і це шкодить бажанню. Намріяла собі чоловіка, намріяла сина. Яка я дружина? Яка я мама? Яка я людина?
Рівень егоїзму, шкарлупи й захисту дуже високий. У мами був сильний напад, мені 5 років. Я бігала до сусідки й викликала швидку. Маму забрали до лікарні, я збирала їй речі (пальто, яке вона не любила, бо чула, що в лікарнях можуть вкрасти чи забруднити, тобто свідомо давала те, що не шкода). Стояла біля вікна на кухні й думала. Ось, моя мама, чудова мама може вмерти. Чому ж я не плачу? я ж повинна плакати. Але мені не хотілось. Я вже знала про смерть, я бачила в селі сусідок-покійниць, була на похоронах. Я вже багато читала і знала про смерть з книжок також. Мама й тато досі мої друзі. Маю якийсь високий рівень довіри до людей, але втомлююсь від спілкування і так само люблю тишу. Тато мій музикант, меломан, все моє дитинство в домі звучала музика, бітли, санремо, хампердінк, даліда, адамо, масіас...кількадесят імен. Зараз практично нічого не слухаю. Зрідка, дуже зрідка ходжу на концерти. Хочеться якісних текстів. Щось таке.

Дивись на Схід

Дивись на Схід
і очі не відводь -
там сальви і заграви блискавиць,
збирається на дощ,
на благодатний дощ,
що змиє кров
і всіх стривожених приспить.
Розвидниться тоді,
серед степів
постануть тіні праведних, неправих.
Харон чекає біля переправи,
та не у всіх достатньо мідяків.
Звари кутю, по вулицях пройди,
роздай птахам, бомжам, роздай собакам.
Вони підуть туди,
куди ведуть сліди
незримого,
яке ти не відплакав.
Умочуй хліб
в олію чи вино
і друзів клич на символічний день.
Не зачиняй вікно,
бо у твоє вікно враз ангел залетить,
що рятував людей.
У сутінках йому волосся розчеши
і ноги вмий, і хай собі поспить.
Для нього ти, твій спів, - перепочинку мить.
Ти ж сховок приготуй
йому в своїй душі.
21.02.15

Ти все мрієш

Ти все мрієш про сни,
а натомість брудні калабані
й несвідомий тягар,
наче гицелям виданий пес.
Ти чекаєш весни
але геть не чекаєш кохання.
Твій розхристаний дар -
зустрічати усіх, хто воскрес.
Ти не палиш давно
і не п'єш, бо це не допоможе,
а молитви забув,
тільки образ "хтось на нєбєсі"
В Нього з крові - вино.
Навпаки - чи зумієш, Боже?
Ти підносиш до губ
цілий світ у його красі.
21.02.15

Profile

дим
valya_zakhabura
valya_zakhabura

Latest Month

January 2016
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner